Є на одній з тихих вулиць нашого міста антикварний магазин. Входячи у приміщення, відчуваєш музейний запах. Від полиць зі старовинними речами віс таємницею. Давним-давно, ще на початку минулого століття, створено ось цей дивовижний мідний свічник; а таких мармурових чорнильниць, мабуть, зараз ні у кого не побачиш. Ну, скажіть, кому спаде на думку вмочити перо у чорнильницю? А ось портсигар, від якого не відведеш очей. На ньому гравірування, прочитати букви важко. На вітрині навіть гребінь старовинний зі слонової кістки, і чудо-віяло, що вражає уяву. Є речі, назви яких я навіть не чув. Але всі вони об’єднані одною спільною назвою — антикваріат.